Діарея (пронос) — це патологічний стан, що характеризується частішими (зазвичай 3 і більше разів на добу) та рідкими випорожненнями кишківника․ Це не окрема хвороба, а симптом, що сигналізує про порушення роботи шлунково-кишкового тракту (ШКТ)․ Згідно з медичними даними, діарея може бути гострою (триває 2–3 дні) та хронічною (персистує довший час), що вимагає різних підходів до діагностики та терапії․
Основні причини виникнення діареї
Фактори, що спровокують пронос, розділяють на інфекційні та неінфекційні․ Найпоширеніші з них:
- Інфекційні агенти: віруси (ротавірус, норавірус), бактерії (сальмонелла, шигела, ешеріхія колі), паразити․ Це найчастіша причина гострої діареї, що часто супроводжується інтоксикацією․
- Харчове отруєння: вживання якісної або зараженої їжі․
- Алергія та непереносимість продуктів: непереносимість лактози (молочний цукор), целіакія (непереносимість глютену — аутоімунне захворювання тонкої кишки), алергія на білки молока тощо․
- Помилки харчування: вживання жирної, острої, важкої їжі, надлишок волокон або штучних підсолоджувачів (сорбіт, ксиліт)․
- Лікарські препарати: антибіотики (антибіотикоасоційована діарея), магнієві антациди, препарати для хіміотерапії тощо․
- Хронічні захворювання ШКТ: синдром раздраженого кишника (СРК), запальні хвороби кишника (ХВК — хронічний колит, хвороба Крона), дивертикулоз․
- Ендокринні та системні порушення: тиреотоксикоз, діабет, аддисонова хвороба․
- Стрес та неврози: функціональні розлади на тлі психоемоційного напруження․
Класифікація та види діареї
Розуміння типу діареї допомагає лікарю визначити тактику лікування:
- Гостра діарея (до 14 днів): найчастіше інфекційного походження або харчового отруєння․ Починається різко․
- Персистуюча діарея (14–30 днів): перехідний етап, що вимагає ретельного обстеження․
- Хронічна діарея (більше 30 днів): часто пов’язана з неінфекційними причинами (СРК, ХВК, мальабсорбція, ендокринопатії)․ Супроводжується дефіцитом мінералів, вітамінів та може призводити до анемії․
За патофізіологією виділяють: осмотичну, секреторну, ексудативну (запальну), дискинетичну та діарею через скорочення часу транзиту․
Чим небезпечний пронос? Ризик зневоднення
Найголовнішою небезпекою діареї є зневоднення (дегідратація) та порушення електролітного балансу․ Це особливо критично для дітей та літніх людей․ Через анатомо-фізіологічні особливості організму діти швидко втрачають великі обсяги рідини, що призводить до порушення роботи всіх органів та систем․
Ознаки небезпечного проносу, при якому потрібно негайно звертатися до лікаря:
- Пронос не проходить більше 2–3 днів (у дорослих) або 24 годин (у дітей)․
- Наявність крові, слизу або м’язу у калі (ексудативна діарея)․
- Висока ліхоманка (понад 38,5°C), що не збивається․
- Ознаки важкого зневоднення: сухість усть, відсутність сліз при плачі (у немовлят), занепокоєння або апатія, рідкоче мочевипускання (більше 6–8 годин), западина родничка у немовлят․
- Інтенсивні болі в животі․
- Поява симптомів на тлі прийому антибіотиків (ризик Clostridioides difficile)․
Принципи лікування: що робити при діареї?
Лікування діареї базується на трьох китах: регідратація, дієта, етіологічна/патофізіологічна терапія․
Регідратація (відновлення рідини та електролітів) — це основа
Головне правило: діарею лікують шляхом заповнення втраченої рідини та електролітів, щоб запобігти зневодненню․
- Оральні регідратаційні розчини (ОРР) (Regidron, Hydrovit, Gastrolit тощо) — «золоті стандарт» лікування․ Вони містять оптимальний співвідношення глюкози, натрю, калію та хлоридів для всмоктування у тонкій кишці․
- Пити часто і дрібними ковтками (наприклад, 5–10 мл кожні 5–10 хвилин), щоб не спровокувати блювання․
- У важких випадках (важке зневоднення, непомітне блювання) потрібна інфузійна терапія (крапельниці) у стаціонарі․
Дієта при діареї (Стіль №4 за Певзнером / сучасні рекомендації)
Що МОЖНА їсти та пити:
- Висічка хліб, сухари, галетне печиво․
- Муцильні супи (рисовий, вівсяний, гречаний) на воді․
- Відварена/запекана яблука (pektin), банани․
- М’ясні суфле, парові котлети з низькожирного м’яса (курка, індичка, яловичина), риба паром․
- Яйця м’яковарені або омлет паром (не більше 1–2 на добу)․
- Кисломолочні продукти (кефір, йогурт натуральний, твердий сир) — за відсутності непереносимості лактози․
- Чай слабий, компот з сухофруктів (без цукру), розвар ягід (чорниці, ряснику)․
Що НЕМОЖНА їсти та пити (провокують ферментацію, роздратування, холотику):
- Молочко цільне (лактоза погано перетравлюється при діареї)․
- Свіже хліб, випічка, макарони․
- Овочі сирі (капуста, огірки, помідори), фрукти сирі, ягоди з грубою шкіркою․
- Жирні м’яса, копчені, консерви, маринади, острої приправи․
- Соки, газовані напої, кава, алкоголь․
- Бобові, гриби, горіхи․
Медикаментозна терапія (тільки за призначенням лікаря)
Самолікування може бути небезпечним, особливо при інфекційній природі (затримка токсинів у кишці)․
- Сорбенти (смектит, активоване вугілля, ентеросгель, полісорб) — зв’язують та виводять токсини․ Приймають окремо від інших ліків (інтервал 1–1,5 год)․
- Пробіотики та пребіотики — відновлення мікробиотики кишника (сушні суспензії, капсули з лактобацилами, біфідобактеріями, Saccharomyces boulardii)․
- Протозневоднювальні засоби (ОРР) — обов’язкові․
- Антидіарейні препарати (лоперамід) — тільки у дорослих при неінфекційній діареї для симптоматичного полегшення․ Заборонено при ліхоманці, крові у калі, у дітей до 6 років (ризик токсичного мегаколону)․
- Антибіотики — лише за підтвердженою бактеріальною інфекцією (бакпосев калу, експрес-тести)․ Непристосоване вживання погіршує дисбактеріоз․
- Ферменти (панкреатин), при ознаках мальабсорбції/недостатності підшлункової залози․
- Спазмолітики — при інтенсивній болі (дротаверин, мебеверин)․
Особливості діареї у дітей
У педіатрії діарея вимагає особливої уважності․ Не можна чекати «пройде саме»․ Негайне звернення до педіатра/інфекціоніста потрібне при:
- Віці до 6 місяців (ризик швидкого зневоднення)․
- Частому блюванні, що не дає пити розчин․
- Ознаках зневоднення (див․ вище)․
- Наявності крові/слизу у калі․
Годівля немовлят при діареї не припиняється․ Грудне вигодовування продовжують частіше․ На штучному годуванні дають адаптовані суміші (можливо, низьколактозні/безлактозні — за радою лікаря)․ Водою не розбавляють суміш, а дають ОРР між годуваннями․
Діагностика: коли потрібні аналізи?
При гостій діареї до 2–3 днів без небезпечних симптомів діагностика зазвичай не потрібна (симптоматичне лікування)․ Обстеження показане при:
- Хронічній діареї (> 4 тижнів)․
- Наявності «червоного прапора» (кров, вага, ліхоманка, ночні симптоми, сім’яна анамнез)․
- Підозрі на паразитарну інвазію․
Основні методи: загальний аналіз калу (копрограма), бактеріологічне посів калу на флору та патогени (чутливість до антибіотиків), ПЛР-діагностика вірусів/бактерій, аналіз калу на еластазу-1 (функція ПШЗ), калпротектин (маркер запалення), колоноскопія/гастроскопія (за показниками)․
Профілактика діареї
- Дотримання гігієни рук (миття з милом перед їжею, після туалета, вулиці)․
- Термічна обробка продуктів (особливо м’яса, яєць, риби)․
- Вживання лише чистої води (підготовленої, пляшкованої)․
- Уникнення перетермінованих продуктів․
- Раціональне антибіотикотерапія (тільки за призначенням лікаря, з пробіотиками)․
- Вакцинація проти ротавірусної інфекції (для немовлят)․
Важливо: Ця стаття має інформаційний характер․ При появі симптомів діареї, особливо у дітей, літніх людей або на тлі хронічних захворювань, обов’язково зверніться до лікаря (терапевта, гастроентеролога, інфекціоніста, педіатра) для встановлення причини та призначення адекватної терапії․ Самолікування може призвести до ускладнень․